3 давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу. Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

Проводити Андріївські вечорниці стало доброю традицією у закладі. Т.В.Ніколаєнко, на святі Калити, продовжувала знайомити вихованців з традиціями українського народу, виховувала повагу і любов до народної пісні, народної творчості, вчила розуміти значущість того, що створено народом, розвивала інтерес до історії рідної землі, творчі здібності, артистизм.

На святково оформленій сцені - макет української хати, стіл, накритий вишиваною скатертиною, на столі - вареники в макітрі, пиріжки в полумисці, узвар у глечику, біля столу – лава, в кутку – піч де випікається головний винуватець – Калита. За столом - пораються дівчата: ліплять вареники, співають українських пісень, згадують стародавні звичаї та обряди.

Перед всіма присутніми на святі оживають ігри і забави нашого народу (конкурси з варениками, орішками, поїдання Калити) і головним завданням, яке ставлять на сьогодні педагоги закладу - щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережімо цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. І нехай у нас завжди живим вогником світяться обереги пом’яті! «І в Вас, і в нас хай буде гаразд» - виконанням цієї піснею завершується свято. Сповнені оптимізму, горді за свій рід, свою країну, вихованці залишають зал.